Palazzo dei Mutilati Verona: локація

Де розташований палац

Палац стоїть на via dei Mutilati — вулиці одразу за Portoni della Bra, старовинною міською брамою поруч із Corso Porta Nuova, на межі історичного центру. Саму вулицю проклали у 1930-х роках. Раніше тут протікав водний канал Адіджетто — рів, що захищав місто і залишався в ужитку до Середньовіччя, а з розбудовою Верони його перекрили. Позначка на карті в квитку вказує місце зустрічі. Італійською будівлю також називають Casa del Mutilato — дім ветеранів війни з інвалідністю, що й пояснює назву. Італійська Вікіпедія зазначає, що вона за кілька кроків від Portoni della Bra та Corso Porta Nuova.

Як знайти вхід

Підніміться сходами та заходьте через великі двері нагорі. Відвідувачі на кріслах колісних заходять з боку будівлі, і в квитку зазначено, що локація доступна для крісел колісних. Місце зустрічі вказано в підтвердженні — перегляньте його перед виходом і не покладайтеся на таблички. Усередині атріум веде просто до зали. Залиште кілька хвилин на реєстрацію біля входу, адже в квитку вас просять заповнити членську картку з ім'ям, прізвищем і країною проживання. Це звичайна процедура культурної асоціації, і вона стосується кожного гостя.

Навіщо існує палац

Веронський осередок Associazione Nazionale fra Mutilati e Invalidi di Guerra — національної асоціації ветеранів війни з інвалідністю — на початку 1930-х зібрав кошти на власну штаб-квартиру. Долучалися державні та приватні установи, звичайні громадяни й самі ветерани. Перший камінь заклали у травні 1933 року, роботи йшли швидко, і будівлю урочисто відкрили 16 вересня 1934 року. Передусім це був дім ветеранів — з офісами, архівом, медичним кабінетом і залами для зустрічей, а також залою, достатньо великою для зборів. Концерт використовує приміщення, яке асоціація вже мала.

Брати Бантерле

Франческо Бантерле спроєктував палац, працюючи разом зі своїм братом Руперто, скульптором. Фасад нагадує тріумфальну арку: великий арочний отвір над дверима, крилата Вікторія у рельєфі на верхньому поверсі та латинські написи на камені. Обабіч входу стоять дві статуї роботи Руперто Бантерле, які, за описами, передають жертву вмираючого солдата, товариську вірність побратима, що його підтримує, та пам'ять про пережите як застереження, де мир — єдина гідна зброя між народами. Арка, написи й скульптура — усе підпорядковане призначенню палацу як місця вшанування пам'яті військових інвалідів.

Читати далі: Веронський вечір навколо концерту

Атріум і сходи

Перша зала — просторий мармуровий атріум. Тут розміщено чотири голови бійців, також роботи Бантерле, та люстру, форми якої нагадують в'язанки багнетів і полум'я. Дві великі колони з темно-червоного мармуру Sant'Ambrogio ведуть до сходової зали, оздобленої яскравим кольоровим мармуром, з поруччям на тонких хромованих стійках. Колись її прикрашала стельова фреска Ораціо Пігато, що зображала фашизм, який підтримує військового інваліда на шляху до Перемоги, але вона втрачена. Це зали, які ви проходите, і квиток включає доступ до них, тож приходьте трохи раніше, щоб оглянути їх. Нагорі — офіси асоціації, архів і зали для засідань, кожна з яких присвячена матері видатного військового інваліда.

Зала Антоніо Джиреллі

Навпроти входу двері з атріуму відчиняються до Сале делле Адунанце — зали зборів, названої на честь Антоніо Джиреллі. Він був професором, який сприяв спорудженню будівлі та очолював веронський осередок асоціації до 1967 року. Зала завершується напівкруглою апсидою, де стоїть стіл президії, а вздовж її вигнутої стіни відкриваються шість вікон, виконаних із ретельно обробленого дерева, з алебастром зсередини та склом ззовні. Ряди дерев'яних стільців звернені до апсиди. Саме в цій залі відбувається концерт.

Повторне використання та збереження

Наприкінці Другої світової війни американське командування у Вероні реквізувало будівлю під свою штаб-квартиру. Після війни Джиреллі через газету L'Arena звернувся до місцевих митців із проханням передати твори для офісів, і кілька художників відгукнулися, тож картини й досі висять усередині. Єдина суттєва зміна сталася 1956 року, коли над залою надбудували широку напівкруглу терасу. Інтер'єр у чудовому стані, і більшість оригінальних меблів 1934 року, також за ескізами Бантерле, збереглася. Фонд асоціації військових інвалідів і сьогодні займає частину палацу, тож зала — це робоче приміщення, а не театр.

Імена, які ви побачите

Три назви вказують на одну й ту саму будівлю. Квитки на концерти та цей сайт називають її Palazzo dei Mutilati. Італійська Вікіпедія називає її Casa del Mutilato — дім військових інвалідів. Зала всередині — Sala Antonio Girelli, а італійська назва цієї ж зали — Salone delle Adunanze, зала зібрань. Вулиця — via dei Mutilati. Якщо ви шукаєте на мапі або питаєте дорогу, підійде будь-яка з цих назв, а асоціація, якій належить будівля, відома за абревіатурою ANMIG.

Практичні моменти в день візиту

Місця зарезервовані та призначаються по прибуттю, і деякі гості хотіли б зручніші крісла. Після вистави виконавці зустрічаються з гостями в атріумі для фотографування, тож притримайте телефон до того часу й не заважайте музиці в залі. Час початку вашого заходу вказано в календарі, а місце зустрічі — у підтвердженні. У квитку не зазначено дрес-коду, тож одягайтеся за погодою та з огляду на зал із кам'яною підлогою й високими вікнами. Приходьте трохи раніше до початку, маючи напоготові свої дані для картки учасника.

Будівля з призначенням

Варто пам’ятати, чим насправді є цей палац. Концерти відбуваються в штаб-квартирі ветеранів, збудованій для громади людей з інвалідністю внаслідок війни, і скульптура та написи на фасаді слугують саме цій меті. Ніхто не просить гостей сприймати вечір як меморіальний захід. Але зала є робочим приміщенням об’єднання, яке її збудувало. Приходьте як слухач — і будівля постане перед вами такою, якою вона є: доглянутою публічною залою 1930-х років, з оригінальними меблями, мармуровим атріумом і фасадом, що пам’ятає ціле покоління солдатів.

Кому це не підходить

Ані цей путівник, ані квиток не підійдуть тим, хто шукає музей воїнів-інвалідів: палац є концертною сценою, а інтер'єри — лише коротким бонусом до вистави та після неї. Вони також не для мандрівників, яким потрібна велика зала без сходинок із кількома входами. Для користувачів інвалідних візків є бічний вхід, але сама зала — це звичайна кімната для зустрічей, а не театр із ліфтами та ложам. Якщо вам хочеться оперного театру, то міський Teatro Filarmonico — саме те, і його сезон розписано на власному сайті.

Читати далі: Концерт опери у Вероні: як забронювати